Гончарук Олександр Миколайович
Дата та місце народження: 16 листопада 1981 року в селі Жорнище Іллінецької громади Вінницької області
Військове звання: Cтарий сержант
Гончарук Олександр Миколайович народився 16 листопада 1981 року в селі Жорнище Іллінецької громади Вінницької області у багатодітній родині Миколи Олександровича та Людмили Григорівни Гончаруків. Разом із ним зростали два брати. З ранніх років він вирізнявся добротою, працьовитістю та справедливістю.
У 1995 році Олександр закінчив 8 класів Жорнищенської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів. Після завершення навчання розпочав трудову діяльність у радгоспі різноробочим відділку № 4. Згодом проходив строкову військову службу в будівельних військах у місті Києві. Після повернення працював на ламповому заводі у Вінниці, а невдовзі повернувся до рідного села, де продовжив працювати різноробочим.
Олександр Миколайович створив міцну та дружну сім'ю. Разом із дружиною виховав п'ятьох дітей, яких безмежно любив і для яких був надійною опорою, турботливим батьком та гідним прикладом. Рідні й близькі згадують його як щирого, товариського, доброзичливого й працьовитого чоловіка, який завжди допомагав батькам, підтримував друзів і ніколи не залишався байдужим до чужої біди.
У 2015 році Олександр Миколайович був призваний до лав Збройних Сил України. Службу проходив у військовій частині А4152 у місті Рівне. Мав військове звання старшого сержанта. Захищав незалежність і територіальну цілісність України, виконуючи бойові завдання на території Луганської та Донецької областей.
9 лютого 2017 року був призначений командиром військової частини польової пошти В4673 у місті Мукачево. За час служби обіймав відповідальні посади командира відділку управління, командира батареї взводу управління та командира гаубичної артилерійської батареї гаубичного самохідного артилерійського дивізіону. Військова служба вимагала від нього неабиякої мужності, витримки та сили духу.
12 вересня 2018 року серце Олександра Миколайовича перестало битися. Він відійшов у вічність через наслідки, спричинені війною, яка залишила непоправний відбиток на його фізичному та психологічному стані.
Поховали Захисника у рідному селі Жорнище, де він народився, виріс і куди завжди прагнув повернутися.
Життя Олександра Миколайовича Гончарука стало прикладом честі, мужності, самовідданості та безмежної любові до України. Світла пам'ять про нього назавжди житиме у серцях дружини, дітей, рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав та шанував цього мужнього Захисника України.
