Пачос Ярослав Васильович
Дата та місце народження: 20 жовтня 1980 року в селі Жорнище Іллінецького району Вінницької області
Нагороди: За мужність, стійкість і сумлінне виконання військового обов'язку був нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту», медаллю «За мужність і відвагу», відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Ярослав Васильович Пачос народився 20 жовтня 1980 року в селі Жорнище Іллінецького району Вінницької області в багатодітній родині Ганни Олександрівни Пачос. Був шостою дитиною в сім'ї. З ранніх років зростав працьовитим, доброзичливим і відповідальним. Його дитинство минало в атмосфері щоденної сільської праці. Мати працювала дояркою в місцевому господарстві, і ще зовсім малим Ярослав часто ходив разом із нею на роботу, допомагаючи в міру своїх сил. Саме тоді в нього сформувалися працьовитість, повага до людей та любов до рідної землі.
У 1987 році розпочав навчання в Жорнищенській загальноосвітній школі. До навчання ставився сумлінно, користувався повагою вчителів та однокласників, мав багато друзів. Після закінчення восьми класів працював у садовій бригаді №4 місцевого радгоспу. Згодом був призваний на строкову військову службу, яку проходив у місті Чернівці. Після демобілізації повернувся до рідного села та продовжив працювати в місцевому господарстві.
У 2014 році, коли розпочалась російська агресія на українській землі, Ярослав Васильович без вагань став на захист Батьківщини. Він був мобілізований до лав Збройних Сил України та пройшов три ротації в зоні проведення антитерористичної операції. Захищав Україну на найгарячіших напрямках Донецької та Луганської областей, брав участь в обороні Донецького аеропорту, виконував бойові завдання поблизу Пісків, Авдіївки та інших населених пунктів.
За мужність, стійкість і сумлінне виконання військового обов'язку Ярослав Васильович був нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту», медаллю «За мужність і відвагу», а також відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
Побратими згадують його як надійного товариша, мужнього воїна та людину, на яку завжди можна було покластися. Він ніколи не відмовляв у допомозі, підтримував бойовий дух тих, з ким пліч-о-пліч проходив службу і чесно виконував військовий обов'язок.
Війна залишила глибокий слід у його житті. Пережиті бойові дії, поранення, важкі випробування негативно позначилися на здоров'ї захисника.
4 квітня 2025 року перестало битися серце Ярослава Васильовича Пачоса. Причиною його смерті стали хвороби, набуті під час захисту України.
Поховали Захисника у рідному селі Жорнище.
Життя Ярослава Васильовича приклад відданості своїй державі, мужності та любові до рідної землі. Світла пам'ять про нього назавжди житиме в серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто знав і шанував цього мужнього Захисника України.
