Організація боротьби з мишоподібними гризунами

На території Вінницької області серед мишоподібних гризунів у польових умовах найбільш поширені та шкідливі полівки, або як їх ще називають нориці: полівка звичайна, полівка гуртова, миша хатня, миша курганчикова, ховрах крапковий та інші. Через свою ненажерливість і багатоїдність створюють загрозу пошкодження посівів зернових культур, ріпаку, багаторічних трав, просапних, овочевих культур та  плодових насаджень. Також мишовидні гризуни небезпечні і в епідеміологічному плані, оскільки здатні передавати небезпечні хвороби.

Кожні з них мають свої особливості поширення, харчування, розвитку та ін. Полівки переважно харчуються соковитою зеленою рослинністю, яка одночасно задовольняє їхню потребу у воді. У теплий період року вони будують нори в ґрунті. На територіях із розрідженим травостоєм, а також на полях із зерновими культурами та багаторічними травами, значно збільшується кількість вхідних отворів до їхніх нір. У колонії може бути від 20 до 40, а іноді й до 100 таких отворів, що дозволяють швидко діставатися до місць живлення. Полівка звичайна, яка не накопичує їжу на несприятливі періоди, здатна давати до 10 приплодів протягом року; середня кількість мишенят у посліді становить 4–6, а максимальна — до 12.

Польова миша активно споживає соковитий корм, проте без доступу до насіння вона може загинути вже через 7–10 днів.

Домова миша, на відміну від інших, вживає менше води та соковитого корму, але потребує найбільше насіння.

Миша курганчикова –поширена в українському Степу, південного та центрального Лісостепу, і Криму. Харчується шкідники насінням, майже не вживають зелені рослини. Гризуни збирають колоски з землі, підіймаються за ними на рослинні польові культури. Коли на полі достатньо їжі, миші приступають до спорудження курганчиків – земляних споруд діаметром близько метру та висотою до 50 см. Під курганом одна мишача пара восени збирає зимові запаси: від 5 до 10 кг колосків зернових культур, насіння злакових, інших видів бур’янів.

У гризунів, які мешкають у природному середовищі, чисельність не є стабільною і зазвичай змінюється залежно від сезону. У періоди зростання чисельності вони переміщуються на нові території, що спричиняє розширення загальної площі їх заселення.

Контроль чисельності гризунів неможливий без постійного моніторингу їхньої активності та розселення. Для цього проводяться систематичні планові обстеження сільськогосподарських угідь. Оцінка чисельності гризунів на площах, зайнятих польовими культурами, здійснюється методом маршрутного огляду. На полях площею до 100 га досліджується 0,5 га, а на більших площах — 1 га. Підрахунок колоній та нір проводять уздовж діагоналі поля, на смузі завширшки 5 м і завдовжки 1 км. Також кількість колоній можна визначити на окремих ділянках розміром 0,25 га (100×25 м або 50×50 м). Активність заселених нір перевіряють шляхом притоптування вдень і спостереження за відкритими норами наступного ранку. Захист озимих культур і багаторічних трав здійснюють за умови наявності не менш ніж 5 колонії на гектар. Територія вважається незаселеною, якщо під час огляду її діагоналі й крайових смуг не виявлено нір польових мишей, полівок чи інших гризунів. Для визначення заселеності узбіч доріг, каналів чи лісосмуг досліджується смуга завдовжки щонайменше 500 м.

Основна мета зниження чисельності гризунів полягає в запобіганні значним господарським втратам. Для цього здійснюється системне впровадження комплексу заходів, які включають: регулярне обстеження сільськогосподарських угідь на наявність гризунів, складання прогнозів їхньої шкідливості, проведення хімічних обробок для контролю чисельності.

Залежно від погодних умов ці заходи проводяться у різні терміни, що зумовлено специфікою клімату та різноманітністю видового складу шкідників. Однак основні складові цієї системи завжди залишаються незмінними. Серед найважливіших профілактичних заходів домінують агротехнічні. Це знищення бур'янів у полях і місцях, де можуть існувати резервації гризунів (лісосмуги, узбіччя доріг), оперативне та якісне збирання врожаю без втрат, своєчасний і ретельний обробіток ґрунту. Такі заходи позбавляють шкідників кормової бази та безпечних сховищ. Особливу увагу треба приділяти на полях, де використовується технологія нульового обробітку (No-till) – на таких угіддях необхідно посилювати моніторинг і проводити регулярні захисні заходи.

Ефективний контроль мишоподібних гризунів досягається через комплексну систему заходів, що враховує біологічні особливості окремих груп та специфічні умови господарства. Значну роль у цьому процесі відіграє аналіз типу кормів, закономірностей розмноження та стаціального поширення різних видів, статево-вікової структури популяції. Чутливість до родентицидів і бактопрепаратів серед різних видів та вікових груп може відрізнятися.

Найкращою принадою для мишей, що харчуються насінням рослин, є зерно пшениці. Ефективність зернової принади у боротьбі проти полівок на озимих культурах осінньо-зимовий період на площах з густим травостоєм може бути низькою, адже молоді полівки зерном не харчуються. Зернові отруєні принади не слід використовувати у боротьбі з польовою мишею тому, що поїдаючи зерно  шкідник завжди вилущує його, відкидаючи оболонку, що містить найбільше отрути.

Існує думка, що польові миші відрізняються стійкістю до бактерій тифу гризунів. Молоді особини навіть одного виду реагують на патогени та родентициди не так, як дорослі. Молоді полівки проявляють більшу стійкість до бактерій тифу, ніж дорослі, а самки загалом трохи стійкіші за самців.

В Україні для боротьби з мишоподібними гризунами застосовують біопрепарати на основі Salmonella enteritidis var Іssatchenko. Ці засоби характеризуються суворою вибірковістю: потрапляючи до організму гризуна із зараженим зерном, вони викликають шлунково-кишкове захворювання, що завершується загибеллю через 3–14 днів. Важливою перевагою таких препаратів є здатність забезпечувати контактне перезараження у популяції. Вони ефективно діють на різні типи мишей (хатніх, курганчикових, лісових, полівок різних видів), сірого хом'ячка і ховрахів. Для однієї миші летальна доза становить лише 2–3 заражених зернини. Засіб зберігає ефективність протягом усього року, включаючи зимовий період за температури до -25°C, але оптимальними вважаються осінньо-зимові та ранньо-весняні сезони з температурою від +10°C до -10°C. Ефективність такого біологічного методу контролю сягає 90%.

Окрім біопрепаратів, широко застосовуються антикоагулянти крові на основі флокумафену, бромадіолону і бродіфакуму. Ці речовини діють шляхом порушення згортання крові й підвищення проникності капілярів, що спричиняє внутрішні крововиливи, призводячи до загибелі гризунів через 3–8 днів після отруєння. Усі зазначені препарати ефективні у боротьбі зі шкідниками складів, зерносховищ, захищеного ґрунту та господарських будівель.

Принади розкладають в земляні, жилі нори з обов’язковим загортанням ґрунтом входу для запобігання поїдання дикими тваринами та птахами. Заборонено використання хімічні препарати на віддалі менше 500 метрів від тваринницьких та птахоферм, у місцях концентрації диких птахів і тварин.

На даний час погодно-кліматичні умови дозволяють проводити боротьбу з мишоподібними гризунами як в польових умовах, так і на складах, зерносховищах та елеваторах.  Для регулювання чисельності гризунів необхідно використовувати препарати згідно  «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», (https://mepr.gov.ua/upravlinnya-vidhodamy/derzhavnyj-reyestr-pestytsydiv-i-agrohimikativ-dozvolenyh-do-vykorystannya-v-ukrayini/).

Препарати для знищення мишоподібних гризунів слід купувати виключно у офіційних дистриб'юторів або в спеціалізованих магазинах, що займаються продажем пестицидів.

Працівники, що виконують роботи із засобами захисту рослин, повинні пройти спеціальну підготовку та мати посвідчення про право роботи з пестицидами, що видається територіальними органами Держпродспоживслужби у встановленому порядку.

При роботі із засобами захисту рослин необхідно дотримуватись чинних Державних санітарних правил «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві» ДПС 8.8.1.2.001-98 та правил техніки безпеки. (Державних санітарних правил ДCанПіН 8.8.1.2.001-98).

На території Вінницької області серед мишоподібних гризунів у польових умовах найбільш поширені та шкідливі полівки, або як їх ще називають нориці: полівка звичайна, полівка гуртова, миша хатня, миша курганчикова, ховрах крапковий та інші. Через свою ненажерливість і багатоїдність створюють загрозу пошкодження посівів зернових культур, ріпаку, багаторічних трав, просапних, овочевих культур та  плодових насаджень. Також мишовидні гризуни небезпечні і в епідеміологічному плані, оскільки здатні передавати небезпечні хвороби.

Кожні з них мають свої особливості поширення, харчування, розвитку та ін. Полівки переважно харчуються соковитою зеленою рослинністю, яка одночасно задовольняє їхню потребу у воді. У теплий період року вони будують нори в ґрунті. На територіях із розрідженим травостоєм, а також на полях із зерновими культурами та багаторічними травами, значно збільшується кількість вхідних отворів до їхніх нір. У колонії може бути від 20 до 40, а іноді й до 100 таких отворів, що дозволяють швидко діставатися до місць живлення. Полівка звичайна, яка не накопичує їжу на несприятливі періоди, здатна давати до 10 приплодів протягом року; середня кількість мишенят у посліді становить 4–6, а максимальна — до 12.

Польова миша активно споживає соковитий корм, проте без доступу до насіння вона може загинути вже через 7–10 днів.

Домова миша, на відміну від інших, вживає менше води та соковитого корму, але потребує найбільше насіння.

Миша курганчикова –поширена в українському Степу, південного та центрального Лісостепу, і Криму. Харчується шкідники насінням, майже не вживають зелені рослини. Гризуни збирають колоски з землі, підіймаються за ними на рослинні польові культури. Коли на полі достатньо їжі, миші приступають до спорудження курганчиків – земляних споруд діаметром близько метру та висотою до 50 см. Під курганом одна мишача пара восени збирає зимові запаси: від 5 до 10 кг колосків зернових культур, насіння злакових, інших видів бур’янів.

У гризунів, які мешкають у природному середовищі, чисельність не є стабільною і зазвичай змінюється залежно від сезону. У періоди зростання чисельності вони переміщуються на нові території, що спричиняє розширення загальної площі їх заселення.

Контроль чисельності гризунів неможливий без постійного моніторингу їхньої активності та розселення. Для цього проводяться систематичні планові обстеження сільськогосподарських угідь. Оцінка чисельності гризунів на площах, зайнятих польовими культурами, здійснюється методом маршрутного огляду. На полях площею до 100 га досліджується 0,5 га, а на більших площах — 1 га. Підрахунок колоній та нір проводять уздовж діагоналі поля, на смузі завширшки 5 м і завдовжки 1 км. Також кількість колоній можна визначити на окремих ділянках розміром 0,25 га (100×25 м або 50×50 м). Активність заселених нір перевіряють шляхом притоптування вдень і спостереження за відкритими норами наступного ранку. Захист озимих культур і багаторічних трав здійснюють за умови наявності не менш ніж 5 колонії на гектар. Територія вважається незаселеною, якщо під час огляду її діагоналі й крайових смуг не виявлено нір польових мишей, полівок чи інших гризунів. Для визначення заселеності узбіч доріг, каналів чи лісосмуг досліджується смуга завдовжки щонайменше 500 м.

Основна мета зниження чисельності гризунів полягає в запобіганні значним господарським втратам. Для цього здійснюється системне впровадження комплексу заходів, які включають: регулярне обстеження сільськогосподарських угідь на наявність гризунів, складання прогнозів їхньої шкідливості, проведення хімічних обробок для контролю чисельності.

Залежно від погодних умов ці заходи проводяться у різні терміни, що зумовлено специфікою клімату та різноманітністю видового складу шкідників. Однак основні складові цієї системи завжди залишаються незмінними. Серед найважливіших профілактичних заходів домінують агротехнічні. Це знищення бур'янів у полях і місцях, де можуть існувати резервації гризунів (лісосмуги, узбіччя доріг), оперативне та якісне збирання врожаю без втрат, своєчасний і ретельний обробіток ґрунту. Такі заходи позбавляють шкідників кормової бази та безпечних сховищ. Особливу увагу треба приділяти на полях, де використовується технологія нульового обробітку (No-till) – на таких угіддях необхідно посилювати моніторинг і проводити регулярні захисні заходи.

Ефективний контроль мишоподібних гризунів досягається через комплексну систему заходів, що враховує біологічні особливості окремих груп та специфічні умови господарства. Значну роль у цьому процесі відіграє аналіз типу кормів, закономірностей розмноження та стаціального поширення різних видів, статево-вікової структури популяції. Чутливість до родентицидів і бактопрепаратів серед різних видів та вікових груп може відрізнятися.

Найкращою принадою для мишей, що харчуються насінням рослин, є зерно пшениці. Ефективність зернової принади у боротьбі проти полівок на озимих культурах осінньо-зимовий період на площах з густим травостоєм може бути низькою, адже молоді полівки зерном не харчуються. Зернові отруєні принади не слід використовувати у боротьбі з польовою мишею тому, що поїдаючи зерно  шкідник завжди вилущує його, відкидаючи оболонку, що містить найбільше отрути.

Існує думка, що польові миші відрізняються стійкістю до бактерій тифу гризунів. Молоді особини навіть одного виду реагують на патогени та родентициди не так, як дорослі. Молоді полівки проявляють більшу стійкість до бактерій тифу, ніж дорослі, а самки загалом трохи стійкіші за самців.

В Україні для боротьби з мишоподібними гризунами застосовують біопрепарати на основі Salmonella enteritidis var Іssatchenko. Ці засоби характеризуються суворою вибірковістю: потрапляючи до організму гризуна із зараженим зерном, вони викликають шлунково-кишкове захворювання, що завершується загибеллю через 3–14 днів. Важливою перевагою таких препаратів є здатність забезпечувати контактне перезараження у популяції. Вони ефективно діють на різні типи мишей (хатніх, курганчикових, лісових, полівок різних видів), сірого хом'ячка і ховрахів. Для однієї миші летальна доза становить лише 2–3 заражених зернини. Засіб зберігає ефективність протягом усього року, включаючи зимовий період за температури до -25°C, але оптимальними вважаються осінньо-зимові та ранньо-весняні сезони з температурою від +10°C до -10°C. Ефективність такого біологічного методу контролю сягає 90%.

Окрім біопрепаратів, широко застосовуються антикоагулянти крові на основі флокумафену, бромадіолону і бродіфакуму. Ці речовини діють шляхом порушення згортання крові й підвищення проникності капілярів, що спричиняє внутрішні крововиливи, призводячи до загибелі гризунів через 3–8 днів після отруєння. Усі зазначені препарати ефективні у боротьбі зі шкідниками складів, зерносховищ, захищеного ґрунту та господарських будівель.

Принади розкладають в земляні, жилі нори з обов’язковим загортанням ґрунтом входу для запобігання поїдання дикими тваринами та птахами. Заборонено використання хімічні препарати на віддалі менше 500 метрів від тваринницьких та птахоферм, у місцях концентрації диких птахів і тварин.

На даний час погодно-кліматичні умови дозволяють проводити боротьбу з мишоподібними гризунами як в польових умовах, так і на складах, зерносховищах та елеваторах.  Для регулювання чисельності гризунів необхідно використовувати препарати згідно  «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», (https://mepr.gov.ua/upravlinnya-vidhodamy/derzhavnyj-reyestr-pestytsydiv-i-agrohimikativ-dozvolenyh-do-vykorystannya-v-ukrayini/).

Препарати для знищення мишоподібних гризунів слід купувати виключно у офіційних дистриб'юторів або в спеціалізованих магазинах, що займаються продажем пестицидів.

Працівники, що виконують роботи із засобами захисту рослин, повинні пройти спеціальну підготовку та мати посвідчення про право роботи з пестицидами, що видається територіальними органами Держпродспоживслужби у встановленому порядку.

При роботі із засобами захисту рослин необхідно дотримуватись чинних Державних санітарних правил «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві» ДПС 8.8.1.2.001-98 та правил техніки безпеки. (Державних санітарних правил ДCанПіН 8.8.1.2.001-98).