Іллінецька територіальна громада

Йдуть у засвіти найкращі … Ті, кому б творити Україну, продовжувати батьківський рід, будувати майбутнє. Натомість вони, молоді, красиві, мужні, стають історією, нашою героїчною пам’яттю і вічним болем…

Сьогодні, 24 грудня, іллінчани, схиливши голову у жалобі, стоячи на колінах, встеляючи шлях квітами, провели до місця вічного спочинку вірного сина українського народу, відважного захисника та справжнього патріота України – Максима Анатолійовича Камінського, позивний «Шайтан».

Без вагань у травні 2014 року він взяв до рук зброю і став на захист своєї рідної землі. Службу проходив на посадах гранатометника та кулеметника. Брав участь в Антитерористичній операції та Операції об’єднаних сил на території Донецької та Луганської областей.

Після демобілізаціі разом з бойовими побратимами створили громадську організацію «Спілка учасників АТО та ветеранів інших бойових дій», яку очолював протягом двох років. Активно відстоював права учасників бойових дій, згуртовував навколо себе людей, опікувався родинами загиблих воїнів, займався волонтерською діяльністю. Саме Максим був одним із ініціаторів та доклав багато зусиль для того, щоб в Іллінцях було встановлено пам’ятник іллінчанам, котрі віддали своє життя за Україну.

Розумів, що війна не закінчилась і його бойовий досвід потрібен там, на сході, на передовій. Тому продовжив військову службу за контрактом.

У лютому 2022 року, з початку повномасштабного вторгнення російської федерації у нашу країну, разом з іншими земляками-побратимами, учасниками АТО/ООС знову став на захист Української держави від російських окупантів. Служив у взводі розвідки 9-го окремого мотопіхотного батальйону «Вінницькі скіфи». Відвага, патріотизм, принциповість, людяність та щира любов Максима до Батьківщини викликали повагу у всіх, хто його знав.

За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, активну громадянську позицію Максим Камінський нагороджений багатьма почесними відзнаками, медалями, нагрудними знаками, грамотами та подяками.

Було чимало випадків, коли він дивом залишався живим, хоч і був поранений. Однак 21 грудня 2022 року, під час бойового зіткнення біля населеного пункту Невельське Донецької області, його земний шлях обірвався.

Максим любив життя, понад усе любив свою родину, дружину, сина, мав багато друзів, був активною життєрадісною людиною. Одні знали його як тренера Іллінецької дитячо-юнацької школи, гравця футбольного клуба «Будівельник», інші – відважного воїна та надійного бойового побратима, для когось він був мудрим наставником, взірцем, хтось пам’ятає його ще маленьким хлопчиком.

Саме тому віддати шану земляку в цей скорботний день прийшли сотні людей - рідні, близькі, друзі, сусіди, однокласники, колеги, представники влади та жителі міста, приїхали бойові побратими.

«Осиротіла родина Камінських: дружина втратила чоловіка, свою опору, син – люблячого батька, мати – свою надію та підтримку. В пам’яті всіх, хто за життя знав Максима, він назавжди залишиться усміхненим, щирим, добрим, справжнім патріотом, який вірив у Перемогу України та до останнього свого подиху робив все для її наближення», – сказав міський голова Володимир Ящук.

Щирі співчуття родині з непоправною втратою висловив начальник відділення рекрутингу та комплектування першого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Віктор Бартош.

«Максим був справжнім солдатом. Солдатом своєї держави. Солдатом своєї родини. Солдатом своєї громади. Зі своїми побратимами він стояв до кінця, тримаючи рубежі оборони в зоні відповідальності батальйону. Не залишив бойові позиції, не дивлячись на те, що ворог обстрілював їх з мінометів, танків, артилерії. Хлопці стояли до останнього. Він віддав своє життя за майбутнє, за майбутнє нашої держави, за дітей, які народились і які ще мають народитись у вільній Україні. Доземний уклін та щирі співчуття рідним» - сказав голова Спілки учасників АТО та ветеранів інших бойових дій, заступник командира 9-го окремого мотопіхотного батальйону Микола Стельмащук.

«Проклята війна забирає найкращих, - звернувся до родини, до усіх іллінчан, - бойовий побратим Максима Віталій Тинимика. – Та вам є чим пишатись. Бо Максим був відвертим, чесним, справжнім. Він був там, де найважче, ніколи не відступав, не боявся ніяких завдань. Він завжди був попереду. Від усіх воїнів 9-го батальйону, взводу розвідки висловлюю мамі, дружині, рідним слова подяки за сина, чоловіка, батька, воїна, який віддав найцінніше – життя, за Україну, за кожного з нас. Кажуть, що людина живе доти, доки її пам’ятають. Ми будемо пам’ятати».

Поховали Героя з військовими почестями під звучання Гімну України та залпи пострілів почесної варти на Центральному кладовищі.

Під час траурного мітингу в небі кружляли голуби, ніби його душа в цей момент полинула білим голубом у небесну блакить до своїх братчиків. І вже Світлим Янголом Небесного війська Максим захищатиме Україну та усіх нас.

Спочивай з Богом, Герою! Вічна пам'ять і шана у серці кожного свідомого українця! Твоє ім’я навіки вкарбоване в історію, обов’язково переможну історію нашої країни!