Іллінеччина попрощалась з вірним сином України, Героєм-Захисником Русланом Кебою

Клята війна несе розруху, смерть, нечуване горе і сльози в усі куточки нашої багатостраждальної неньки України. Ми втрачаємо найкращих синів та доньок, справжніх патріотів, воїнів, які віддають свої життя в боротьбі за незалежність.

Сьогодні, 13 лютого, «Герої не вмирають!» здіймається у небо над нашою громадою. Іллінчани на колінах з квітами зустрічали траурну колону із загиблим Захисником, Воїном Русланом Віталійовичем Кебою.

Народився Руслан Віталійович 7 червня 1982 року у с. Жорнище. Тут закінчив школу, тут пройшло його дитинство.

Після школи здобував мирну професію електромонтера, машиніста холодильних установок у Зозівському аграрному коледжі.

Працював на будівництві у Києві, Харкові. Розбудовував рідну Україну. Мав золоті руки, був майстром столярних робіт, захоплювався різьбленням по дереву. Оздобив батьківський будинок та двір вирізьбленим дерев’яним декором. А ще любив квіти. З ранньої весни й до пізньої осені їхнє подвір’я прикрашали квіти, які висаджував власноруч.

Після повномасштабного вторгнення рф в Україну Руслан Віталійович твердо вирішив стати на захист рідної держави. «Не хочу, щоб мені було соромно дивитися в очі дітям, які після нашої Перемоги запитуватимуть, а де були ви?», – говорив він, приєднавшись до лав Збройних Сил України.

На війні солдат Руслан Кеба був снайпером. Відмінно виконував свій військовий обовʼязок. Користувався авторитетом серед своїх побратимів. Завжди намагався підтримувати високий моральний дух серед таких воїнів, як і сам.

Він вірив у Перемогу України, адже разом зі своїми побратимами робив все для того, щоб її наблизити. За неї віддав своє життя!

Вірний військовій присязі, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, 6 лютого поблизу населеного пункту Кремінна Сєвєродонецького району, що на Луганщині солдат Руслан Віталійович Кеба загинув.

Обірвалося життя відданого сина України…

Руслану назавжди буде 41…

Без надійної підтримки залишилися батьки Захисника України – Надія Іванівна та Віктор Дмитрович, донька, сестра, племінники, теж Захисники України.

Віддати шану земляку в цей скорботний день прийшли рідні, близькі, друзі, сусіди, однокласники, представники влади, військові. Вийшло зустріти Героя, який повернувся до рідної домівки на щиті, та провести в останню путь все село Жорнище. Плакали, дякували за подвиг, захист рідної землі від ворога, бо знали й поважали Руслана.

«Сьогодні ми прощаємося з нашим земляком, воїном Русланом Кебою, який загинув від рук російських окупантів, захищаючи рідну землю. Це невимовне горе для родини. Це невимовне горе для усіх нас. Найщиріші співчуття батькам, усім рідним та низький уклін за те, що виховали справжнього Героя. Руслан гідно виконав свій військовий обов’язок – нехай спочиває з миром. Світла пам’ять про нього та безмежна вдячність за його подвиг назавжди залишиться у наших серцях», - звернувся до рідних воїна Іллінецький міський голова Володимир Ящук.

«Добрий, щирий, відповідальний, гарний товариш, друг. Чудовий господар. Руслан мав золоті руки і чуйне серце. Він справжній патріот, вірний син своєї країни. Руслан – син українського народу, тому що віддав своє життя за нас. Тепер він поповнив небесне військо. Вічна та світла памʼять нашому земляку, воїну-Захиснику Руслану Кебі!» - сказала староста Жорнищенського старостинського округу Валентина Кравець.

Щирі співчуття родині з непоправною втратою висловила волонтер ГО «Спілка учасників АТО та ветеранів інших бойових дій» Оксана Попик.

Поховали Героя зі всіма військовими почестями під звучання Гімну України та залпи пострілів почесної варти на сільському кладовищі.

Спочивай з Богом, Герою!

Вічна пам'ять і шана у серці кожного свідомого українця! Твоє ім’я навіки вкарбоване в історію, обов’язково переможну історію нашої країни!